Хто хоч трохи стежить за діяльністю наших операторів, той знає, що існує чимало проблем в телеком-галузі. Петро Чернишов, колишній президент «Київстару», назвав основні складності, з якими регулярно стикаються оператори.
У соціальній мережі Facebook Петро Чернишов дуже активний: він вступає в дискусії і розмови, що стосуються мобільного зв'язку. Він регулярно акцентує увагу на тому, що пора серйозно взятися за законодавство, змінивши в ньому багато положень. Уже через два тижні, варто відзначити, уряд представить новий звід законів, в якому буде і технічна нейтральність, і спрощений доступ до інфраструктури, і спільне її використання.
Отже, які ж складності є на ринку? Перше - застарілі принципи регулювання, до яких відноситься зокрема відсутність технологічної нейтральності. Благо ця проблема тимчасова. Вже скоро оператори зможуть на отриманих частотах самостійно вирішувати, запускати 2G, 3G або 4G .
Друге - велика кількість спектра залишається недоступним для операторів. Тут варто згадати власників частот, які вичікують потрібного моменту, щоб продати їх за хорошою ціною. Також слід згадати технологію CDMA, яка займає привабливий діапазон 800 МГц.
Третє - військові. Україна, здавалося б, рухається до НАТО, ось тільки це не зовсім відчувається. Багато країн, що входять в альянс, давно виділили військовим певний діапазон частот, а залишок віддали операторам мобільного зв'язку. У нас же військові володіють пристойним спектром, навіть надмірною.
Четверте - телебачення Т2, яке займає діапазони 700-800 МГц. Ніхто не може зрушити «Зеонбуд» (компанію, яка забезпечує телемовлення). Настільки привабливі частоти могли б допомогти покрити величезні території. З впровадженням 5G теж будуть проблеми, так як воно буде розгортатися саме на 700 МГц.
П'яте - маленький середній чек (дохід на одного абонента). У нас в середньому послуги зв'язку стоять 3 долари, тоді як в Європі - 20 доларів. Порівнювати нерозумно, але все-таки ... Оператори закуповують обладнання по стандартним для всього світу цінами. Плюс, в телекомі існує правило, що інвестиції не можуть перевищувати 20% від доходу, інакше курс акцій впаде, що неприпустимо для акціонерних товариств. Кожен раз керівництву доводиться придумувати нові аргументи, чому варто виділити більше. 20% - явно недостатньо з реальним рівнем доходу компаній.
Шосте - важкий доступ до державної інфраструктурі. Закон є, проте він не виконується. Домовитися зі школами, поліцією, власниками комунальних будівель практично нереально. Одні бояться випромінювання, а інші пишуть суми на папірцях.
Сьоме - занадто маленькі ліміти на випромінювання базових станцій. Наші академіки постійно пишуть доповіді про шкоду обладнання. При цьому в Європі спокійно живуть при рівні випромінювання в 10 разів вищий за наш, а в США - в 100 разів.
Восьма проблема випливає з сьомої. Людей залякують випромінюванням, в результаті звести на житлових будинках вишки просто неможливо. Мало хто знає, що саме під себе базова станція не "б'є», тобто сигнал поширюється на сусідні будинки.
І дев'яте - злодійство кабелів. Оптика операторів не є цінним, все полюють за кабелями «Укртелекому», так як вони містять мідь. Всі дроти йдуть разом, злодії не вибирають, що різати, тому зачіпають кабелі абсолютно всіх компаній. Поліція не робить абсолютно нічого. Виникає питання, що простіше зробити: змусити працювати поліцію або закрити «Укртелеком»?